Врятуй мене, якщо зможеш

Июнь 24, 2018
Автор: Вікторія Монастирська

Частина 1

Ранок. Вздовж вузенької вулички розляглися маленькі затишні будиночки. Із відкритих квартирок чути сонні зітхання, вранішню метушню. Неймовірний  аромат свіжоприготовленої кави заполонює усе довкола. Звуки мікрохвильовки, клацання тостера, десятий сигнал будильника…

Я рухаюсь прямо. Повз мене пролітає натовп людей, а я іду крізь них. Десь за рогом чути гальма першого трамваю, чутно лайку водія.

В повітрі запах згореної яєчні приглушує свіжість мокрого, щойно политого водою, асфальту. Здається, одна тітонька не встигла відскочити від тієї машини і струй води збадьорив та освіжив її з ніг до голови. Її лайку чуло чи не все місто – тільки я того не чую. Я не належу реальності. Я рухаюся крізь простір, ставлячи в житті паузу, а може уже й крапку.

Легкий вітерець торкається моїх плеч і пробирає до самих кісток. І це не тому, що я у футболці та шортах і сонце не встигло ще довкола нагріти повітря – попід шкірою моєю холод, мороз, що вивертає мене з середини навиворіт.

Я заходжу в парк.

Повз пробігають атлети, спортсмени, борці із зайвою вагою та дами з собачками.

Я падаю на першу ж вільну лавочку, скручуюсь клубочком і хочу померти.

Наді мною розкинулося гілля півстолітнього дуба, крізь листя якого пробираються сонячні промінчики та видно іще не насичене блакиттю, проте не менш прекрасне, небо.

Тут звуки міста ледь чутні –  довкола заполонив усе спів пташок. Тільки я його не чую, абсолютно не чую.

Проходячи повз лавку любопитна бабуся з маленьким пекінесом нахилилась наді мною і стурбованим голосом запитала:

— Дочко, все в порядку? Холодно ж, іще простудишся.

Я її не бачила й не чула, але якось уже автоматично з моїх вуст пролунало: «Все добре».

Вона ще хвилини зо дві не відходила від мене, але врешті, важко зітхнувши, залишила мене в спокої.

Я не знаю скільки отак я пролежала – годину, дві чи п’ять хвилин, – я втратила відлік часу. Повз проходили люди і навіть життя.

От як воно буває – живеш, живеш і в якийсь момент хочеться це все зупинити.

І скільки таких моментів буває в житті кожного з нас? Скільки разів за життя ми хочемо померти і скільки помираємо?..

Комментарии 0

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.