Чому страйкують вчителі Нової Зеландії

Май 30, 2019
Автор: Ольга Белоус

 

 

Вчителі Нової Зеландії вийшли на мега-страйк. Закрили двері 59% шкіл. Більш ніж вісім тисяч викладачів заполонили центральну площу в Окленді. Чому, що їм не вистачає?

Я вже писала про Новозеландські школи, про систему навчання, про індивідуальний підхід до кожної дитини, про навчання для молодших учнів через гру, про відсутність парт і, навіть, палатку у класі (не в кожному, звичайно), для тих, кому треба сховатися, щоб краще засвоїти матеріал. Я писала, що діти допомагають один одному, бо інколи роз’яснення від товариша дає більше користі, ніж лекція вчителя. Я писала про те, що дітки з особливими потребами навчаються разом із іншими учнями. Тобто, чудова рожева картина олією.

Для того, щоб був такий собі навчальний рай, хтось має його створювати, наглядати и рухати уперед.  Хто це робить? Якщо комусь спало на думку, що все це – розумні закони і «святі» чиновники на чолі з міністром освіти, то відповідь не зарахована.  Не буде раю без вчителя. Бо ніхто іншій, як вчитель і є та людина, яка направляє учня до пошуку знань. До речі, тут, як і будь де, чисельність добрих і не дуже вчителів приблизно 50/50. Як пощастить. Правда, змінюються вчителі у класі кожного року. Так що, не все погано.

То повернемось до страйку. Зарплатня? Так, і зарплатня теж. Вчитель у Новій Зеландії отримує десь від $45000 -$78000 на рік. Будь ласка, перш ніж сказати, що то вони з жиру скаженіють, майте на увазі, що за житло треба заплатити від $400 до $800 на тиждень. Усі інші витрати відповідно. Тобто,  гроші потрібні, бо є серед вчителів і одинокі матері/батьки, і батьки за великими сім’ями і далі за списком. Вчителі молодших класів (5-12 років) отримують десь на 3% менше зарплатні, ніж вчителі старших класів. А в наш час, поведінка учнів змінюється далеко не на найкраще. Діти часом, поводяться нахабно, зухвало, ігнорують правила.

Політкорректність  — одна з головних вимог до вчителя. А батькам не вистачає часу на дітей, і не завжди тому, що батьки безвідповідальні, хоч є й такі, але тому, що батькам треба заробляти гроші. Так влаштовано наш світ зараз.

Міністерство освіти запропонувало вчителям підвищення зарплатні на 3% кожного року впродовж трьох років. Це коштуватиме платникам податків 1.2 мільярда доларів.

Але…

Вони відмовились. Бо справа не тільки в грошах, хоч і в них теж. Вчителям потрібна допомога. Одна з головних вимог страйку, чи й не найголовніша – знизити навантаження, яке зараз несуть вчителі. Вони не тільки проводять уроки, вони багато годин готують ці уроки. І кожен з уроків має бути дуже цікавим, бо інакше… Вони ж прийшли навчати дітей, а нудьгою дитину не спокусиш. Вчителі дуже часто купують різні підручні засоби за свої гроші, які їм теж ніхто не відшкодовує.  Приходять до школи о восьмої ранку і залишають її вже після п’ятої години вечора. Проводять екскурсії, дискотеки (у свій вільний неоплачуваний час). А рідні діти бажають бачити свою маму.

Якщо в класі є учень з особливими потребами: наприклад, дислексія або аутизм, звичайно, треба займатися такою дитиною окремо. Ось вчителі і займаються. За словом «займаються» ховається десь п’ять-сім томів по 700-800 сторінок кожний. Але ж людські можливості теж не безкінечні.  Емоційне вигоряння наздоганяє  на рахунок «один». Вчителя вкладають сили, душу, серце у своїх учнів. Вчителя намагаються дати дітям те, що тим не додали вдома – тепло, ласку, розуміння. Бо сльози, бійки, нерозуміння учбового матеріалу, небажання навчатися дуже часто є наслідками проблем у сім’ї.

Багато досвідчених вчителів залишають улюблену професію і йдуть шукати іншу долю. Не через гроші, а через те, що просто не витримують навантаження.

Ось тому і мега-страйк. Не можна перекладати на одні плечі те, за що ми всі несемо відповідальність.

 

 

Комментарии 0

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.