«Музика може сцілювати, а може вбивати», — інтерв’ю з фронтменом гурту «Макс Пташник»

Май 6, 2018
Автор: Александра Мартынюк

 

«Перший день на розкачку», як кажуть. Але тернопільський «Фестиваль Ї«, врозріз правилам, замість «розкачки» прокачав, і навіть не з першого дня, а з першого виступу. Триденну мистецьку подію відкривав Макс Пташник. І це не сольний виконавець, це гурт. Отака дивина. Але про все по порядку в інтерв’ю з Максом.

 

Максим, розкажи, будь ласка, більш детально про гурт та його назву? Яка дата заснування?

— Загалом, музикальному проекту «Макс Пташник» не більше року. Починав я сам — писав слова, музику, згодом хлопці підтянулися (Віталій Довгополий – барабани, Мирослав Мелимук – бас, Петро Жеруха – клавішні). Так, здається дивним, коли оголошують одного виконавця, а виходить, в результаті, четверо.
Але ось так, Макс Пташник — це гурт, а не одна людина (посміхається).

 

 

З твоїх слів пісні з міні-альбому «Буденна Пересічна Драма» не без автобіографічної складової. Як взагалі проходив процес їх написання?

— Альбом складається з чотирьох треків і так, кожен з них — це певна історія. Перша пісня «Поки ніхто не бачить» — це пісня про той самий стан, коли серце розбите, бо ти тільки розійшовся з коханою людиною і тобі, як-то кажуть, «ще болить». Ти досі любиш…»поки ніхто не бачить». 

Але минає час, ти починаєш задавати собі питання: «А що таке любов, яка вона? Чи справді я знаю про неї все?». В пошуках відповідей на подібні питання народився другий трек із назвою «Що таке любов«.

Далі, що далі…ти типу вже «оклигав» від втрати, але всередині все рівно живе сумнів, страх. Третя пісня «Ноти Сумніву«, або як я люблю казати «пісня про єнотів» саме про ці стани, стани сумнівів і боротьби зі своїми внутрішніми страхами. Але коли ти минаєш ці етапи, ти вже більше не здатен грати в гру під назвою «кохання». Ти просиш того, хто поряд бути відвертим.

 

«Будь зі мною відверта«, — пісня-звернення, пісня, яка показує людину готову бути собою у відносинах, дозволяючи це ж саме коханій людині. І заключним в альбомі є трек «Виклик«. Бути щасливим — це виклик, собі і світові, в першу чергу. Цьому потрібно вчитися, я вважаю.

 

 

Можна сказати, що альбом як міні-еволюція внутрішніх станів.

— Так, я проживаю себе у своїх піснях, чомучь вчуся, щось переосмислюю, і це дійсно круто. Музика живе всередині нас. Ми енергетичні створіння, які звучать. Просто ми, на жаль, не чуємо своєї власної музики.

 

Якщо ти вже зачепив такі філософські питання, то скажи: чи може музика сцілювати людей?

— Музика може сцілювати, а може вбивати. Все залежить від того, які емоції в неї вкладено.

А як щодо композиції «Воля» із альбому «Обіцянка кінця самотності»? Словами пісні став вірш відомого письменника Юрія Іздрика. Як гадаєш, на популярність пісні вплинув цей факт?

— Звичайно. Написання «Волі» то взагалі ціла історія.

Був період, коли я певний час жив за кордоном. Пам’ятаю, тоді ще «Вконтакті» не заборонили, і в пабліку, який так і називався «Юрій Іздрик» я прочитав вірш «Воля». З собою була лише акустична гітара, тому перша версія пісні саме акустична. Згодом вона переросла в повноцінний трек. Але що цікаво: я довгий час намагався зв’язатися з Іздриком в соцмережах аби запитати дозволу на реліз в інтернеті. Знаєш, що він мені відповів, коли все-таки прочитав повідомлення? «Та мені якось пофіг!». Ось так я вже не зі слів, а на практиці дізнався про специфічність творчої натури Іздрика (посміхається).

 

 

Так, люди мистецтва вони особливі. А як щодо специфічності на ваших концертах? Останній був в кінці квітня в Києві. Якісь «спецефекти емоційні» були?

— Так! Мене і досі розпирає (посміхається). Скільки людей, позитивних вражень. Я не очікував, що все пройде на такій нереально крутій ноті! Пам’ятаю, що в якійсь пісні забув слова. Зал підтримав і почав співати замість мене. Приємно, коли отримуєш такої якості відбек.

 

 

А як взагалі справи з розкруткою групи? Важко було той самий концерт організовувати, приміром?

— У нас є піарщик, менеджери. Але це не якісь спеціальні люди, ми всі одна команда. Є ціль, яка об’єднує і бажання створювати хорошу музику.

 

І наостанок: де ваш гурт можна буде побачити і почути найближчим часом?

— Планів багато. Запрошують на фестивалі, той самий Бендерштат в Луцьку, наприклад. Тому літом, гадаю, на них нас і можна буде зустріти.

 

Комментарии 0

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.