Дон Жуан в джинсах: Опера ХХІ

Октябрь 5, 2018
Автор: Галина Гоцалюк


Цього року у Львівському Національному театрі опери та балету відбулась прем’єра вистави-опери “Дон Жуан” українського режисера Василя Вовкуна.

Відома іспанська легенда про розпусника і беззаконника стала зернятком, що породило неймовірну кількість художніх та сценічних творів. Шедевральним витвором класичного мистецтва вважається опера невмирущого Вольфганга Амадея Моцарта, що народилась у 18-столітті, і до 21-го продовжує лунати у стінах академічних театрів та зачаровувати професійним хоровим співом відомих сучасних артистів.

 


Видатна постать композитора змушує подумки зануритись у світ 17-18 століття. Поціновувачі академічного мистецтва одразу біжать купувати квитки у заздрісних місцях партеру, а їхні  стереотипні родичі з острахом чекають моменту цієї вистави, як трьохгодинних мук, розраховуючи на нудний перфоманс. Але Василь Вовкун спробував класичне мистецтво представити по-новому: осучаснення середньовічної іспанської історії про покараного розпусника не мало меж. Часто такі спроби грають злий жарт з творцями: плід виходить комічним, карикатурним, несерйозним чи безглуздим. Очікування перевершили всі сподівання – публіка у захваті! Від звичайних джинсів на половині акторського складу до поп-корну, що сиплеться по сцені. Від напівоголених танцюристів до провокаційних сцен кохання! Глядач має змогу не лише милуватись вправністю акторів, але й незвичним декором, світловим шоу та багатотонними металоконструкціями, які за своїм виглядом нагадують лабіринт. Він є у кожному з нас, чи не так?

 


Разом з нововведеннями, постановникам вдалось розкрити сутність історії про відомого іспанця, який став культовим персонажем багатьох художніх творів, не змінюючи філософський задум минулих століть. «Дон Жуан» — один з найпопулярніших сюжетів світового театру, хоча і має зовсім інакше розуміння постановників та усіх виконавців, але дидактизм залишається незмінним протягом трьох століть. Дійсно, у сучасному вигляді трансформована форма подачі, але сутність – одна.

 


Образ головного героя дійства відомий усім. З одного боку, це веселий розпусник, який отримує від життя усе, чого душа забажає: розваги з дівчатами, алкоголь. Але найголовнішою метою будь-якого культового образу – віддзеркалити у собі суспільство, зачепивши вічноактуальні теми. У часи зародку «вічного образу» Дон Жуан був протесним образом: заперечувалась мораль, яка існувала у той час. А хіба щось змінилось? Де є філософська основа, там є актуальність, незалежно від форми вираження мистецького задуму: музика, кіно, література, вистава.

 


Ця історія ще декілька століть тому стала для Моцарта приводом для постановки проблеми особистості. Він знав точно: його творчість поза часом й поза простором.  Саме тому, осучаснивши виставу за усіма канонами ХХІ століття, музика великого композитора доречна та актуальна тут і зараз. Мелодія наділяє Дон Жуана у прямому й переносному сенсі нотками авантюризму: він любить життя, його персонаж переповнений кипучою енергією та незламним оптимізмом. Хоча образ і гріховний, але у деякій мірі викликає симпатію, завдяки перерахованим якостям. А найновіші моделі джинсів та незвичне ноу-хау в декоруванні простору полегшує загальне сприйняття.

 


Мені хотілося показати існування реального та ірреального, тому що у самого композитора-лібретиста закладено дві сцени, які, так би мовити, роблять філософію цього твору – це вбивство Командора і ніби помста Командора”, — зі слів самого генерального директора та художнього керівника театру. Цікаво, що  саме  батько Донни Анни – центральна постать у творі як літературному, так й драматичному. Присутність персонажа циклічна: ним твір розпочинається, ним й завершується. Усі перипетії, пов’язані з його буттям підсилюють образи інших персонажів, розкривають їхню сутність. Герої довершені, але кожен з них пазл, який утворює цілісну картину – імпресіоністичний витвір мистецтва.

 


Опера Дон Жуан – унікальна можливість насолодитись одночасно багатством літературної та музичної спадщини, зануритись у легендарне минуле, зачаруватись зворушливою акторською грою та вокалом. Вічно жива легенда та закарбований назавжди у пам’яті Моцарт навіть у ХХІ столітті допомагають сучасним культурним діячам створювати незабутні шедеври. Сучасніть вистави адаптує твори для молодого покоління та віддзеркалює безперервний розвиток оперного й театрального мистецтва. Такий режисерський хід – чудова можливість заохотити молодь до високого мистецтва, довести, що опера – це не нудно і довго, а цікаво, динамічно та зворушливо! Всупереч усім стереотипам!

Комментарии 0

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.