Марійка Ворос. «З-за вирію, з-за вирію»..

З-за вирію, з-за вирію

До рідних озерець

Летять вони, ріднесенькі,

За покликом сердець

На батьківшину милую,

Що буде знов цвісти

За покликом, за покликом

Прийдешньої Весни

Нема у них неспокою,

Ні остраху нема.

Бо саме так – без сумніву

І настає  Весна

На цих крилах натруджених

Приносять теплі дні

І ледь помітну рясочку

Пускають по воді

То де ж ті ваші вирії?

Де ж теплі береги?

Кулкочуть тілько голосно

 З небесної дуги:

О тут бо наші вирії

І  наші береги

Де крила наші виросли

Та п`ірям приросли

Сюди вертаймо серденьком

Сюди ж бо несемо

Тепло з-за того вирію

До вирію свого….

Марійка Ворос