***
Зима щомить втрачала сили,
Вона ж не знала: там, вгорі
Принесли промені зорі
Весняний подих на крилі.
А сонце землю пробудило:
Злетівши в небеса орлом,
Чарівну краплю із теплом
Відправило ясним крилом
Краплинка впала…
Білі землі
Відчули подихи тепла.
Холодна віхола-імла
Слізьми у далеч потекла.
Крізь таловинні плями темні
Пробився перший цвіт краси,
Природа набиралась сил,
Ожили сковані ліси…
Холодних хмар сліди у небі
На білогривому коні
Зникали десь у далині…
Лиш де-не-де крізь ясні дні
Сніжинки линули сумні…
Комментарии 0