***
Відчалював останній наш експрес.
Осінній спокій був до нас так близько!
Ганявся вітер, мов грайливий пес,
Здійнявши вгору хмари падолисту.
З дерев зривав він вогняні листки.
Їх погасив пізніше сірий дощ.
Цю осінь серцем відчувала ти,
А я, здавалось, відчував також.
Минає час, позаду всі дороги,
Попереду ж—зимові люті дні.
Але тепла листково-дощового
Надала осінь і тобі, й мені.
Артур Рибчук, 08.10.2017р.
Комментарии 0