Іронічна комедія “ПОРТАЛь”.

“Французький” зміст&”українська”форма.

“ПОРТАЛь” 

Цієї весни український театр, а саме представники неакадемічних театральних осередків, підкорили київського глядача прем’єрою іронічної комедії “Порталь” за мотивами п’єси сучасного французького письменника Еріка Еммануеля-Шмітта «Готель між двох світів».

Автор п’єси, який  відомий своїми простими, проте глибокими історіями про осмислення людиною сутності буття, а театр-студія “Міф” -дидактичними виставами з нотками українського колориту, разом утворили чудовий симбіоз глибокого “французького”змісту та широкої “української” форми.

Фотограф: Сергій Терещенко

Сам театр утворився на основі студентів провідного вузу країни та молодої талановитої режисерки Олександри Кравченко 4 роки тому. За свій час існування творча команда встигла випустити 5 вистав. З плином часу рівень акторської гри та форма подачі покращувалась, а кістяк акторів залишався майже незмінним, що свідчить про командний дух та його роль у театральній справі. “ПОРТАЛь” – остання  на сьогоднішній день за датою виходу вистава театру-студії.

Фотограф: Сергій Терещенко

Головний герой, їдучи додому після вечері, опиняється в дивному готелі, де всі пожильці нагадують божевільних. І от щодо божевільності в образах кожного персонажу, то з цим акторська команда впоралась, хоча для пробудження внутрішніх переживань непритаманних нам в будденому житті станів(божевілля,наркотичне сп’яніння,маніакальність і т.д.) потрібний регулярний титанічний труд. Але це зовсім не готель, і люди там зовсім не божевільні. Вони не мертві, не живі.

Ці люди застрягли між смертю та життям,чекаючи свого останнього вердикту. Але хіба хтось з них сидів незворушно в очікуваннях? Вони й самі не знали, де вони і що вони! Вони є, але їх немає! Ерік Еммануель-Шмітт народив неймовірну ідею, Олександра Кравченко її створила, актори втілили, сцена всмоктала, а глядачі відчули.  О так! Ці везунчики тепер вміють цінувати життя по-справжньому.

А найдивнішим з усіх виявляється таємничий Доктор С. Хто цей Доктор? І що він робить в готелі? А ось саме Доктоср С. у виконанні Вікторії Татькової – найскладніший образ всієї композиції.

У певні кульмінаційні моменти розкривається сутність цього образу сповна, що змушує у якийсь момент очманіти від тяжкості долі героя. Можливо, не так від тяжкості долі, як від обставин. Адже Доктор С. – це добрий, але безкомпромісний герой.

Образ, у якому опинилась акторка був каталізаторним для головного персонажа. Тобто, образ головного героя –Жульєна Порталя, розкривався для нас під дією Доктора С. Сам Жульєн (актор Ярослав Ковальчук) – журналіст, потрапивший у дивне, на його погляд, місце, перебував у комі — проміжному стані між життям та смертю. Він вів спосіб життя, що далеко не відповідав загальноприйнятим нормам: пияцтво,розпусництво.

Фотограф: Сергій Терещенко

За словами самої акторки Вікторії:
“Я  його Alter ego. Та сутність Жульєна, якій набридло , як він нищить своє життя і своє тіло алкоголем та стосунками з десятками жінок. І коли вже немає сил терпіти, я створюю світ, у якому я як єдина людина, яка все контролює, зможу нарешті донести йому про те, що вбиває його життя — “Алкоголь — це повільний суїцид для ледарів”. А що про його випадкові стосунки з жінками? Набридло！Моє тіло має схаменутися！От і намагаюся я, за допомогою інших “жителів” розкласти по поличкам усі проблеми його життя». Отже, «сила» вистави не у криці заради крику, не у сльозах заради сліз, а у роздумі про цінність нашого життя, підкріпленому захопливими обставинами.

Фотограф: Сергій Терещенко

Кожен з нас трішки Жульєн Порталь у своїх слабкостях, і так само  як йому, нам потрібен полігон для роздумів. Якщо для персонажа це потрапляння у складні обставини, то для нас цим може слугувати мистецтво, завдяки якому ми змінюємось: його катартична та дидактична функція.

Фотограф: Сергій Терещенко

Часті дорікання людей на життя є свідченням їхньої байдужості до себе. Ми всі рівні перед часом. Хтось все життя не може зрозуміти, чого хоче, хтось створює власний світ і в ньому володарює, як автор над п’єсою, чи режисер над постановкою. Наше головне завдання – осягнути сенс свого буття, до потрапляння у порталь, і осягнути любов до мистецтва, потрапивши на “ПОРТАЛь”.