Свій приз для переможців в поетичному конкурсі другого етапу надає і майстриня з Тернополя Надія Харченко.
Це авторська сИлянка «Панянка» виготовлена із чеського бісеру «Preciosa». Чудова шийна прикраса у етно стилі – неординарна, стримана і водночас ефектна. Техніка бісероплетіння – «сіточка». Чорне тло із золотавими орнаментами додають вишуканості і загадковості.
«Наші предки створювали неймовірні бісерні прикраси: гердани, силянки, кризи, а ще їх називали кривульками, драбинками. Давні традиції бісероплетіння у сучасному виконанні викликають захоплення»! – розповідає пані Надія, пояснюючі цінність подарунку.
Так як скло вперше навчилися виготовляти в Стародавньому Єгипті, то, логічно, що і батьківщиною бісеру є вотчина Клеопатри. А вперше на світ ці намистинки з’явилися приблизно 6000 років тому! Причому, тоді вони вважалися надбанням аристократії, адже скла були далеко не в кожному будинку, а тільки в маєтках знаті та палаці фараона.
Спочатку бісер виглядав як молочні намистини, що імітують перли. Його і справді називали «фальшивим перлами». Поняття «бісер» походить від арабського слова «бусер» («бусра»).
На території нашої держави бісер був відомий ще у VI- IIIст.. до н.е., про що свідчать прикраси з скляного намиста, бісеру, стеклярусу знайдені у похованнях тих часів. Всі народи які тут проживали: скіфи, сармати, давні слов’яни були знайомі з оздобленням одягу, взуття та предметів побуту бісером. За часів Київської Русі жінки та діти носили намисто, браслети різного кольору, причому дані вироби вже виготовлялися у місцевих майстернях. Татаро-монгольська навала надовго перервала розвиток скловиробництва на Русі. Лише в XV ст. рукодільниці почали використовувати венеціанський бісер для виготовлення предметів культового призначення, одягу та речей духовенства. Починаючи з XVIIIст. бісер, який ввозили з Венеції використовували у домашньому рукоділлі.
Пані Надія створює не тільки прикраси з бісеру, це не просто декор. Її вироби максимально відповідають автентичним оригіналам,: «Мені цікаво дізнаватися, які прикраси були традиційними для того чи іншого регіону, які візерунки та кольори були їм притаманні. Приміром, криза – давня лемківська прикраса, гердани носили жінки Карпат, Закарпаття, Поділля. Цікаво, що спочатку гердани були чоловічою прикрасою. Тут, на Тернопільщині, носили силянки, стрічкові ґердани. До речі, тільки у нас носили кутові ґердани, зазвичай прикрашені медальйоном.
Що ж до намист, то для них здавна використовували корали, перламутр (баламути), венеційське скло. Дуже люблю працювати з різноманітними каменями — вони просто неймовірні на дотик. Коли почала робити намиста, захопилася вивченням властивостей мінералів, тепер хочу дізнатися про них якомога більше. Моє хобі підштовхує завжди дізнаватися щось нове, розвиватися, і це мені дуже подобається».
Бажаючи підтримати поетів, пані Надія каже — «Я не поет, але Ви надихаєте на прекрасне:
Нехай слова, неначе бісеринки
Нанизуються легко й стрімко
Рядки лягають рівно і барвисто
Поезія прекрасна як намисто»!
Комментарии 0