Володимир Клініченко. «Біль»

***

Дробляться кисті, об той бетон долі, 

Не вломиш ту стіну, лиш завдаш собі болі, 

Кохання то біль і щастя водночас, 

Мене не спинити я битиму почас, 

Не зникне усе що щастя дарує, 

До поки кохання в мені ще вирує.