Володимир Калініченко. «Прекрасна мить»

Апрель 1, 2018
Автор: Володимир Калініченко

***

Розкривши очі, з думкою отою, 

Що пусто там і пусто тут, 

Коли очей тих плин розчарування, 

Дарують знову ті пусті благання, 

 

І дотик ніжних, губ твоїх, 

Затих як зорі у світанку, 

Коли мій серця стук біжить, 

Як завше, тільки в тому ранку. 

 

Не взнаєш ти, як спогад твій, 

Про ту чарівну ніжну мить, 

Так гріє й ріже моє серце, 

Як і очей, той плин твоїх, 

 

В душі моїй так пусто і без світла, 

Плекання тої білої зорі, 

Що в тому вечері кохання, 

Світила нам як й колись тоді, 

 

Як ніч пустий, той свіжий погляд, 

Без сил, в замучених очах, 

Зникає образ твій назавжди, 

Як зник, у серці тим запавши, 

 

І зникло все, що дарувало серце, 

Пропав запал, і погляд вже не милий, 

Як дотик уст, що пристрасті не знали, 

Прекрасна мить, яку ти дарувала.

Комментарии 2

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.