Анна Київська. Нове Тисячоліття

Культурний Центр Анни Київської та Церква Бориса і Гліба у Франції запрошує Вас долучитися до побудови потужного форпосту української культури та дипломатії у серці Європи. Це — сбір коштів на реставрацію історичної будівлі Центру та Церкви, що об’єднає спільноти українців в Україні та за її межами, збереже та відновить нашу європейську історію.

Культурний Центр знаходиться у місті Санліс у 40 кілометрах від Парижа. У 1060 році тут жила дочка Ярослава Мудрого, французька королева Анна Київська.

Вона була вродливою, з довгим русявим волоссям і блакитними очима, а також освіченою. Королева знала грецьку і латину, підписувалася як Анна Регіна (королева Анна). За деякими даними, Анна Ярославна привезла до Франції так зване Реймське Євангеліє, написане кирилицею та глаголицею. На ньому протягом кількох століть складали присягу французькі королі.

Анна Ярославна переїхала у Санліс з сином у 1060 році після смерті свого чоловіка — французького короля Генріха I Капетинга. Вона прожила тут решту свого життя і похована в місті. Але місце її поховання — не відомо.

У Санлісі королева заснувала Абатство Святого Венсана і невеличку церкву на честь своїх святих родичів — страстотерпців Бориса та Гліба.

Грамота французского короля Филиппа I в пользу аббатства Св. Крепина в Суассоне, содержащая автографическую подпись Анны Ярославны, королевы Франции

Найдавніший рукопис із підписом Анни Київської, який зберігся до наших часів — дарча грамота 1063 року про благодійний внесок королівської родини на користь абатства Святого Крепіна у місті Суассон.

У часи Французької революції будівлю Абатства зруйнували, але згодом відновили. Тоді біля входу до монастиря з’явився пам’ятник Анні Ярославні, яка тримає в руках церкву.

Зараз на території абатства працює ліцей, а церкву, яка розташована поблизу, у 2013 році придбала українська Єпархія святого Володимира, що знаходить в Парижі. Церква стала храмом Української греко-католицької церкви, при ньому працює культурний центр Анни Ярославни.

Ще один пам’ятник королеві Анні Санлісу подарувала Україна у 2005 році. Його відкривав президент Віктор Ющенко. Тоді ж Санліс та Печерський район Києва офіційно стали побратимами.

Щороку у травні французи і українці збираються в Санлісі на святкування днів Анни Ярославни. Перші українські шанувальники королеви Анни, згуртовані навколо Церкви Святого Володимира в Парижі, започаткували традицію щороку навесні проводити молебень за королеву Анну.

Серед людей, які відчули, що історія Анни Київської у Санлісі може стати наріжним каменем для сучасної історії України, були Анна Кантер, Вікторія Делленжер, Стефан Дуніковський і отець Михайло Романюк. У них були зовсім різні життя, однак їх об’єднало українське коріння та історична відповідальність передати історію Анни для майбутніх поколінь.

Згодом доля посміхнулася їм. Поблизу абатства Святого Венсана виставили на продаж історичну будівлю. У її стінах українці Санлісу й побачили майбутнє Культурного Центру. Відтак команда співзасновників понесла цю ідею у світ.

Завдяки їх вірі та зусиллям історія Анни Київської почала поширюватися у Франції, а згодом і в Європі та Америці. Амбітний проект викупити історичну будівлю та створити платформу українства в Санлісі знайшов своїх перших прихильників у 2012 році. Благодійники з усього світу хотіли зробити свій внесок у розвиток України та поставити свій підпис в історії, як це зробила колись королева Анна.

Сьогодні на форпості ініциатив по відродженню духовної пам’яті українців на теренах культури Франції стоїть владика Борис (Ґудзяк).  У 2012 році Владику Бориса (Ґудзяка) призначили єпархом Української греко-католицької церкви в Парижі для українців Франції, Бельгії, Нідерландів, Люксембургу та Швейцарії.

Друзі владики Бориса, які вже давно підтримували його добрі справи, приїхали до Франції у грудні 2012 року. Українці Санлісу показали гостям історичні околиці міста, абатство Святого Венсана, яке заснувала Анна Київська, школу, що носить її ім’я. Завершуючи свою прогулянку, гості спинилися біля сходинок історичної будівлі і майбутнім благодійникам запропонували придбати її для становлення Культурного Центру.

владика Борис (в центрі) з благодійниками біля скульптури Анни Київської в абатстві Сан-Венсан

Наступні кілька місяців історія про Анну Київську та маленьку церкву в Санлісі поширилася по всьому світу. Українці звідусіль спільними зусиллями зібрали решту суми. У вересні 2013 року Українська греко-католицька церква викупила будівлю в приватного власника і відкрила у її стінах Церкву Святих Бориса і Гліба та Культурний Центр Анни Київської.

 

БорисоГлібська церква в Сан-Венсан

Культурний Центр у Санлісі із приватної ініціативи перетворився на суспільний майданчик української культурної дипломатії на території Франції. Місцем, де прихожани та туристи в час кризи отримали можливість споглянути на іншу Україну — державу сучасності, потенціалу та інновацій.

Виставки, тематичні інсталяції, дні кіно, концерти, літературні зустрічі, покази моди — усе це зробило Україну ближчою та зрозумілішою для європейців. А українців вартих пошани і підтримки.