Ходить місяць в небесах,
По дивним снам, що сняться зорям тихим.
Моя кохана, я вже – птах,
Моє крило вже не відверне лихо…
І, незабаром, у садах
Розквітне ранок – мов моє вітання
І не питай, чому я — птах,
Чому так є…
Бо я співак свого кохання
А це усе, що в мене є….
Вже не поверне нам чаклун
Це диво-дивне: бути завжди разом.
Бо я – соловейко у саду,
А ти — троянда, що зів’яне рано!
І хтось здивується – чому
У цьому світі гірко так буває?
Ой, не питай, чому я – птах,
Чому так є…
Ти бережи своє кохання,
Бо це й усе, що в світі є…
Марійка Ворос
«Когда розу срывают — соловей вскрикивает» — восточная поговорка
Иллюстрации — Кристиан Клое
Комментарии 0