«Роздержавлення» — Валентин Щербачов спеціально для Break{Fast}

Ноябрь 8, 2017
Автор: Марина Ткаченко

 

Як би не публічні виступи співробітників та активістів проти знищення відділення Центрального каналу Державного телебачення КРДТРК на Хрещатику 26, які очолив відомий журналіст та спортивний коментатор Валентин Щербачов, громадськість навряд чи знала б, що перетворення Державного Українського ТБ на «Суспільне», проходить не так демократично та вдало, як це презентують нові очільники наймасовішого мовника, розповідаючи в своїх інтерв’ю іншим виданням.

Але все одно ця актуальна тема замовчується та вважається не «на часі» навіть серед колег-журанлістів: ніби то це якась чужа внутрішня «кухня». 

Тому сьогодні ми питаємо безпосередньо у Валентина Щербачова – що ми маємо реально, в процесі реформи державного радіо та телебаченні в Україні?

 

Розкажіть, коли і чому взагалі почали просувати тему суспільного мовленні в Україні? Адже сам суспільний формат мовлення – це не погано…

Історія проекту «Суспільне» розпочалася ще у 2012 році. Урядом Миколи Азарова було декларовано роботу над втіленням в життя проекту «Суспільного», котрий за фактом, знищив би усе Державне мовлення і під егідою «осуспільнення» дав би змогу заволодіти усім телерадіопростором старшому сину («стоматологу») Януковича.

Тоді зіграли на ентузіазмі та зацікавленості в майбутніх посадах деяких не дуже близьких до практичної роботи в ефірі «незалежних громадських експертів» та надали їм можливість працювати над розвитком саме такої ідеї. Люди з ентузіазмом і з «розумінням своєї вікопомної ролі», але не розуміючи, що ними маніпулюють — взялися «до діла».

 

Взагалі то це досить довга історія, ще з 97 року… і до речі, на вимогу Парламентської Асамблеї Ради Европи. Тобто, це не наша національна ініціатива. Та й громадськість більше чула про реформу, ніж приймала в ній участь.

Слід зазначити, що створення суспільного мовлення давно було закладено у вимоги ЄС до України. Одак, ці умови зовсім не мали на увазі повне знищення усіх державних ТРК та створення величезного незграбного та фінансово-важкого для Держави теле-радіомонстра. Навпаки, як показала практика, далеко не всі вимоги міжнародних інституцій підходять для застосування в такій корумпованій країні, як наша.

Тож, цю вимогу радісно підхопили і змусили здійснювати хитрі ділки з владних структур.

Піднялася така каламуть, в якій непомітно зникнуть мільйони державних коштів, а потрібного глядачеві та слухачеві суспільно-цікавого продукту не буде.

Тому ще не пізно повернути Державі більшість ТРК, оптимізувавши їх штати та допомігши модернізувати, не руйнувати та не забирати у Держави Національну радіокомпанію України, продумано змінити керівництво ПАТ «Суспільне» — реорганізувати усе лише на основі колишньої НТКУ.

Можливо більшості наших співгромадян ці проблеми здаються не такими важливими на тлі усього, що діється, але якраз те, що зараз виробляють «маніпулятори від політиканів у владі» несе із собою загрозу повної поразки в інформаційній війні та повне знищення можливостей для розвитку новітньої теле-радіожурналістики…а ще-посилення сепаратизму (бо регіони, що залишаються без місцевих державних ТРК матимуть альтернативу – від’єднання та організацію сепаратного мовлення).

І ще раз нагадаю — українці (більшість) ледь зводячи кінці з кінцями, навряд чи зможуть своїми відсотками від «доходів» утримувати те одоробло, яке сьогодні називається ПАТ Суспільне…Акціонери-хто? На цьому я не ставлю крапку, бо «далі буде щось таке, що має продиктувати владі здоровий глузд та ДЕРЖАВНИЙ інтерес.

 

Дійсно, проект Суспільного мовленні взагалі складно просувався з моменту його аносування  парламентської Асамблеї Ради Европи, та за часів Януковича. А чому так швидко все активізувалося за останній рік?

Тому що робота над проектом закону та над  «схемами» (інакше не назвеш) створення ПАТ Суспільного дійсно затягнулася аж до 2014 року, коли у новій владі  з’явився  інший претендент на монополію в телерадіопросторі, котрий і висунув фігуру «креативного пана Аласанії» на роль очільника ПАТ. Для цього, давши йому змогу покерувати  базовим для ПАТ, тоді ще Першим Національним-НТКУ.

 

 

Але за ці 2 роки «прокладання курсу на ПАТ» НТКУ різко втратила рейтинг та втратила довіру багатьох фахівців. «Євробачення», начеб-то, розставило усі крапки над «і» -показавши неспроможність керманичів (тому пан Аласанія звільнився, доречі, знаючи, що «господар» поверне його вже в якості очільника ПАТ).

 

Була якась одна програма реформування чи існували альтернативи? Чи бралися до уваги пропозиції самих працівників державних ТРК?

Ні, не сприймалися навіть натяки на те, що можно зробити «Суспільне», не знищуючи (зливши в один незграбний монстр) 30 Державних ТРК.

Альтернативні ідеї та проекти відкидалися з тієї причини, що не давали змоги дерибанити усе державне. Бо злиття державних ТРК дає владу над найбільшим покриттям глядацької аудиторії в Україні.

Наприклад, не сприймалася пропозиція створення Суспільного на основі лише однієї-двох ТРК , як пробний формат – було б значно легше для бюджету воюючої країни. Тим більше, що так робиться в усьому світі. Або ж взагалі — створення цього проекту окремо, з нуля, виходячи з реалій, теж не сприймалися.

 

Київські центральні публічні події в медіа-просторі завжди висвітлюються. А стосовно регіональних відділень Державного мовника – яка ситуація складалася там за ці роки?

Ми давно пропонуємо окремою пропозицією модернізацію та оптимізацію штатів регіональних ТРК. В регіонах має бути класне регіональне мовлення, яке зможе себе частково утримувати. До того ж вони ж ніколи не фінансувалися державою «на всі 100%»).

Та форма злиття декількох регіональних – це, по суті, його знищення та крок до розпалювання сепаратистських тенденцій. Тим більше, що нищити, вириваючи з корінням, мовлення на місцях, та ще й в сірій зоні – це злочин під час війни.

 

А якщо, як ви кажете, виходячи з реалій – то реформування Державного мовника – невже це погано?

Так, нам дорікають: «Що це ви чіпляєтесь за старе, треба рухатись вперед!» Але ж так ми не вперед ідемо, ламаючи роками напрацьоване в показі  культурних, мистецьких, духовних та фізичних цінностей та досягнень громад в регіонах.

Так ми відкидаємо Україну в обійми північного сусіда, котрий якраз такої руйнації державних ЗМІ і очікував.

Крім того, «топ менеджери  та їхні прихильники» з ПАТ з легкістю розкидаються долями тисяч людей, котрі вже звільнені і ще будуть звільненими -«баласт, непотріб, відстій» — у такому плані вони висловлюють своє відношення до висококваліфікованих фахівців усіх підрозділів нашого телебачення і радіо.

 

А є на практиці інший рецепт оптимізації в процесі реформ? Коли за результатами роботи видно, хто має піти, а хто робить якісний продукт та може отримати підвищення свого окладу?  

Як раз не реальною оптимізаціею, а високими зарплатами (за рахунок звільнених) підігріті егоїзм та шкурництво нового керівництва. Саме це, а не якість продукту – їх мотивація. Суто людські якості та усвідомлення того, що під час війни, при такому економічному колапсі звільнені люди лишаться без роботи і не знайдуть собі нічого , щоб жити, як  усі інші «пересічні».

Це дуже добре видно по тому, як ліквідують усе живе на Хрещатику 26.

 

До речі, саме приміщення на Хрещатику 26 давно вже потребувало якогось радикального ремонту…

Так замість того, щоб дійсно щось модернізувати, усіх згрібають на Мельникова 42.

 

приміщення телебачення UA на Мельникова 42

Маю на увазі усіх тих, хто вписаний у штат чогось: чи редакції чи ТО. Це десь 63-65 осіб, іншим 180 вказано на двері з листопада.

В приміщенні на Хрещатику поки що, видирають та без документів перевозять апаратуру, ламаючи студії. До речі — так буде в усіх містах — ліквідовуватимуть та скорочуватимуть.

Центрального каналу (КРДТРК) вже не існує, приміщення будуть сдаватися в аренду.

У тій частині, яка виходить в бік Будинку архітектора буде шикарний ресторан (колеги-розслідувачі скоро мають оголосити ім’я «володарів»)

Один з фасадів приміщення на Хрещатик, 26

І коли новому керівництву кажеш, що телебачення має заробляти гроші виробництвом програм, вони роблять круглі очі. Відверто кажучи – їх поведінка демонструє позицію: «Нам ви з вашим виробництвом — непотрібні, потрібні гроші, які ми заробимо орендою цих приміщень».

І зауважте, що держава вже оплачує їх немалі зарплати мільйонами гривень. Тобто, гроші за реформою на «Суспільне», вони ще кілька років отримують від держави, а «заробляють» скороченнями та арендою. Зате Українському телебаченню чогось мільйонів не вистачає на показ Олімпіад…

 

 

Наскільки відомо – ви ж чините опір?

Наша акція спротиву руйнації державних ТРК в регіонах та гендлярству з приміщенням телерадіо на Хрещатику 26 (виганяють теле і радіофахівців , вивозять апаратуру)-де вже заходять володарі ресторанів та комерц. банків та фірм) пройшла під стінами Кабінету міністрів за підтримки великої кількості громадян. Навіть далекі від нашої професії люди розуміють — такий недолугий монстр ПАТ Суспільне то зовсім не суспільне, а «чиєсь ТБ і радіо» сама ж Держава втратила свої Державні ЗМІ.. Треба терміново виправляти ситуацію…

 

Так, після нашої акції супротиву знищенню Державних ТРК кабмін призупинив ліквідацію регіональних державних ТРК. Однак Хрещатик 26 вже не існує… Але сьогодні, навіть колишні прихильники того, що відбувається, міняють своє відношення до ПАТ «Суспільне» в такому вигляді, як воно вибудовується.

один з фасадів приміщення на Хрещатик, 26

 

А взагалі-то, звідки ця «мода» на суспільні радіо та телеканали в світі, а не тільки в Україні? Це така велика потреба світового суспільства в народному мовленні? Ми ж знаємо, що найуспішніші телеканали – це комерційні структури, що належать знаним в світі власникам. Як почуваються Суспільні мовники в інших країнах, де вони запроваджені?

 Із часів початку втілення  суспільного мовлення – це 1921 рік – у Франції з’явилася перша радіостанція суспільного мовлення RN Radiodiffusion nationale — Національне радіомовлення. І лише потім, через рік в Британії з’явилося радіо ВВС — British Broadcasting Company (Британська мовна компанія).

А це був – суспільний формат. Але ніхто тоді й не замахувався на глобальне державне фінансування, ніколи й ніде «Суспільне» не будувалося, підминаючи під себе десятки державних компаній.

 

Radio France Paris par AS.Architecture Studio

 

The BBC’s Official Broadcasting Building

 

Усі знайомі медійники з різних країн, де існують суспільні радіо та телеканали — дивуються такому «реформаторству» в Україні. Ще у 2015 -му у мене в ефірі «Майдан ТБ»виступили фахівці — директор Суспільного ТБ Німеччини та очільник регіонального суспільного каналу Мюнстера. Обидва були дуже здивовані таким економічно-невиправданим дійством — «створенням незграбного монопольного монстра»  — замість того, щоб спокійно й без таких втрат для державного мовлення та для бюджету України створити Суспільне на базі однієї-двох компаній. Так, як це було в більшості країн.

Так Йохим Мусхолт навів приклад роботи регіонального мовника, який  користується проектами талановитих громадян та волонтерських творчих груп, не конкуруючи із державними мовниками.

Обидва фахівці підкреслили, що фінансування проходить за рахунок абонплати громадян, та навіть у заможній Німеччині багато хто не бажає платити за суспільне ТБ. Що тоді казати про Україну, де перші 4 роки ПАТ «Суспільне» фінансуватиметься Державою (кабміном). А чи розбагатіють пересічні українці за 4 роки, аби з них збирати податки до державної скарбниці, з якою потім будуть платити зарплати на «Суспільне»? Тобто й далі треба буде за це платити з бюджету — (читай-з наших кишень).

 

До речі, за якими правилами встановлюються зарплати тим, хто залишається працювати на «Суспільному», якщо фінансуватиметься воно поки що з держбюджету?

На мій лист до Президента, одна з трьох державних інституцій, які мали конкретно відповісти — Міністерство фінансів, надало відповідь про те, що «топ-менеджери» ПАТ «Суспільного» і не думали  узгоджувати розміри своїх зарплат і премій з Мінфіном (а фінансувати це ПАТ має саме кабмін). Дійсно «патова ситуація». Механізм  викачування грошей з бюджету запущений, зупинити його не просто, але можливо.

 

 

Погано, що «реформатори»переконали й нормальних профі в тому, що це вірний шлях розвитку ТБ і радіо. Але поки цей туман розвіється буде знищено чимало творчих напрацювань,творча молодь шукає і буде шукати роботу за межами України…Для того, щоб зупинити процес руйнації потрібні політична воля та звернення до справжніх професіоналів.

 

Break{Fast}: Валентин Васильович Щербачов — український спортивний журналіст, засновник Національного Реєстру Рекордів України, голова Клубу незвичайних рекордсменів, засновник «Всесвітньої української спортивної агенції» (Worldwide Ukrainian Sports Agency).

Член Національної спілки журналістів України і Асоціації спортивних журналістів України. Очолював попередницю АСЖУ — Федерацію спортивних журналістів України.

Майстер курсу «Спортивний коментатор-журналіст» «Першої Національної Школи Телебачення» .

Залишається активним спортсменом та творчим працівником: захоплюється екстремальними пригодами та гірськими експедициями, був завідувачем відділу головної редакції регіонального мовлення «Перший громадський» творчого об’єднання регіонального мовлення та тематичних програм філії Національної телекомпанії України «Київська регіональна дирекція».

Заслужений журналіст України, має Медаль «За трудову відзнаку» та Медаль «За працю і звитягу», нагорджений орденом «За заслуги»  III ст.

Наразі він з усією своє творчою командою пішли з «Суспільного», не бажаючи брати участь в «брудному роздержавленні» та як фрілансери вже готують  5 нових проектів; 4 спортивних та один – політичний.

Комментарии 9

Добавить комментарий для Евгений Отменить ответ

Ваш e-mail не будет опубликован.

  • Олена О'Лір:

    Дякую, пане Валентине! Мужньо і принципово! Знаю ситуацію зсередини, оскільки працювала на Радіо «Культура» і змушена була звільнитися під тиском керівництва. Боротьба проти знищення державних ТРК — один з фронтів боротьби проти олігархату.

  • Вікторія:

    А в першому варіанті закону про Суспільне мовлення було чітко зазначено, що нова структура НЕ МОЖЕ БУТИ зроблена на базі державного мовлення! Та всі дуже швидко про це забули (мабуть, і з оновленого закону це викреслили)! Тож, тепер таке враження, що нові «царьки» керують своїми підданими (читай — рабами) за системою «Я начальник, ти — дурень». Безапеляційно та геть непрозоро.

  • Олексій:

    Господи, як же низько пав Щербачов. Перебріхує.
    Нічого, Щербачов, тебе з компанії виженуть, а реформа піде далі.
    Державне телебачення вже закінчило свою еру в Україні, а разом із ним закінчив свою еру і автор цієї брехні.

    • Олена О'Лір:

      Валентин Щербачов наводить факти, які є серйозним звинуваченням на адресу нинішніх очільників НСТУ. Ви не спростували жодного з цих фактів. То навіщо голослівно звинувачувати Щербачова у брехні? Щодо державного мовлення, то воно існує в багатьох розвинутих країнах світу — Франції, Німеччині, Нідерландах, Швеції, Норвегії, Фінляндії, Аргентині, Бразилії, Австралії та ін. Маємо зберігати власні традиції, цінувати таланти майстрів теле- і радіомистецтва — таких, як Валентин Щербачов, — і переймати найкращий світовий досвід!

    • Евгений:

      В отличие от тебя — умник Валентин Щербачев известный и уважаемый человек в Украине. А посему — умник свои высказывания прибереги для слепых, глухих и убогих.

  • Олена:

    Маю надію, що з Новим роком піде геть це «чудо-Аласанія»

  • furtdso linopv:

    Simply desire to say your article is as surprising. The clearness in your post is simply nice and i could assume you are an expert on this subject. Fine with your permission allow me to grab your feed to keep up to date with forthcoming post. Thanks a million and please continue the gratifying work.

  • Free Auto Approve List 6-29-2018:

    I just added a brand new list. I hope you all are having a great week. I’m trying new methods to find more links.