Не даруй мені квітів зірваних
Мені боляче споглядати
Як зів`яне краса в обмеженнях
Скляних вазочок і стаканів
Подаруй мені краще сади весняні
з тими квітками, що звуть бур`янчиком
Вони мені до душі – омріяні,
Ті, що першими зустрічають
Промінь сонячного зайчика
І на диво морозостійкі
І напрочуд сором`язливі
Непомітні у травах перших
Але достеменно вродливі
Нехай квітнуть у полонинах
Не великая їхня днина
Не на довго їм небом тішитись
Не зривай – це ж мала дитина
Що росте собі, світом кликана
І радіє теплій днині
І збирається в коло з подружками
І танцюють на тонких стеблинах
Ті, що землю з глибин пробивать
Своїм нестерпним бажанням жити
Бо вини і є дійсно прадавніми
Як кохання – весняні квіти…..
Марійка Ворос.
Таке гарне й світле